О. В. Нікітенко

Т. Г. ШЕВЧЕНКО НА ВШАНУВАННІ АКТОРА О. Є. МАРТИНОВА

Обід у Дюссо, даний літераторами па честь актора Мартинова. Зібралося чоловік сорок. Мартинову піднесли лист, підписаний усіма присутніми, і їх портрети в чудово оправленому альбомі. Лист прочитав за обідом Дружинін, під час тосту. Потім Некрасов декламував вірші на честь Мартинова. Обід був веселий і пожвавлений, але без галасу, вигуків і всіляких надмірностей, якими здебільшого відзначаються наші тріумфальні обіди. Все було щиро, просто й тому гарно. Ага, я забув сказати, що Островський виголосив досить довгу промову від імені драматичних письменників. Я за обідом сидів між Шевченком та Язиковим. /294/

О. В. Нікітенко

Т. Г. ШЕВЧЕНКО НА ВШАНУВАННІ АКТОРА О. Є. МАРТИНОВА

Вперше надруковано у кн.: А. В. Никитенко. Моя повесть о самом себе и о том, «чему свидетель в жизни был». Записки и дневник (1826 — 1877), т. 2. СПб., 1893, с. 140. Подається за виданням: Никитенко А. В. Дневник в трех томах, т. 2. М., Гослитиздат, 1955, с. 70.

Нікітенко Олександр Васильович — див. с. 420.

Мартинов Олександр Євстахійович (1816 — 1860) — актор Александрінського театру в Петербурзі, один з основоположників сценічного реалізму в Росії. Шевченко бачив його у виставах і був з ним особисто знайомий. Згадуваний О. Нікітенком обід на честь Мартинова відбувся в ресторані Дюссо 10 березня

1859 р. з нагоди від’їзду актора, в якого загострився туберкульоз легень, на лікування за кордон. Виголошені під час обіду промови О. Дружиніна та О. Островського, а також вірш М. Некрасова «Co славою прошел ты полдороги» були тоді ж опубліковані в газ. «Санкт-Петербургские ведомости» (1859, 15 березня, № 59) та в журн. «Современник» (1859, № 3, с. 205 — 208). Засвідчена О. Нікітенком участь Шевченка в цьому обіді є цінним доказом його особистої зустрічі в той депь з М. Добролюбовим, який також був там (див.: Рейсер С. А. Летопись жизни и деятельности Н. А. Добролюбова. М., Госкультпросветиздат, 1953, с. 209).

Шевченко брав участь і в похороні О. Мартинова, який помер 28 серпня

1860 р. Свідчення про це збереглося у спогадах сибірського етнографа М. Ядринцева «Люди шестидесятых годов» (газ. «Восточное обозрение», 1904, № 126): /492/ «А пам’ятаєте похорон Мартинова в 60 році? Пам’ятаєте, як на ньому Курочкін мав зіткнення з поліцією, а Шевченко комусь дав... (нерозбірливе місце в рукописі спогадів). Пригадуєте, коли несли по Миколаївському (мості): «Геть шапки!» Ще генерал якийсь проїздив — зупинили. Він зняв шапку й пішов за труною» (див.: «Литературное наследие Сибири», т. IV. Западносибирское книжное изд-во, 1979, с. 198).